Куди ідеш ти гола й боса,
Серед вогню, серед руїн?
І сльози котяться як роси,
І в косах проблиски пір’їн…
В очах твоїх - степів безмежність,
В душі - Надія квіткова,
В руках несеш ти Незалежність,
А в серці - Віра вікова.
Чи ж довго так ітимеш далі
Через роки, через літа,
Через незгоди і печалі
Моя, Україно, свята?
