Я бачив руки ці на полотні,
Де образ серця вишивався ними
І ніжне світло сонця у вікні
Нитками лилось біло-золотими.
Багато вас у рідній Україні
Картини пише, вишиває і плете,
По краплі, намистинці, соломині,
І змахом пензля творить диво те.
Вдивляюсь в це і миттю пропадають -
Образи, сум, проблеми й гнів буття.
Очима, наче в небо припадаю,
Й шепчу до Бога: «-А це ж і є життя!»
Хоч скільки ще людей у всьому світі
Тримають у душі весь негатив.
Кидають в серце, наче на орбіту,
Образи й гіркоту холодних злив.
Я річ просту на білім рушнику
Хотів би написать крізь серця щем:
«Нехай залишаться образи на піску,
Затруться вітром, змиються дощем…
…Розтануть з димом заздрощі й тривога,
І з першим променем хай пропаде і гнів
Самотність зникне й приведе дорога
До добрих, щирих і веселих днів.»
