холод твоїх незримих долонь вбачаю у снах світанкових. душа моя, ніби загнана у полон до тих диво-рук іграшкових. смутком окреслюю будні свої; пам`ять у скриньці ховаю; але на вустах той оманливий шепіт завжди: "Боже мій, я тебе досі кохаю"
ID: 687500 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 04.09.2016 00:06:02 © дата внесення змiн: 04.09.2016 00:36:26 автор: Олекса Савран
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie