В Палестині, в час прадавній,
Він ішов – ріділа мла.
Шурхотів пісок і камінь –
Сину Божому хвала!
Справи ті, що мав звершати,
Словом правди проросли.
Легко нам людьми назватись,
Дуже важко буть людьми.
Нам з потоку воду пити,
Божі дочки ми й сини,
Щоб в юрбі не опинитись
Лютим криком: «Розіпни!»
