|
Чужа країна за вікном.
Думки та голос нам чужі.
Лиш біль моя відбита склом,
Та попіл сіється в ріллі.
Ми в попіл кидаєм зерно,
Бідою… попіл проросте.
На душі,… ляпаєм багном
Ми щось говорим,…та не те.
Ми щось волаємо спросоння,
Нам сняться сни, та не пророчі.
Нам править думку зле безсоння,
Нам попіл дмухає у очі.
Ми палим все, в багаття розум,
А через час одні вуглі.
В руках, у зайд, смертельні коси,
Та знову попіл у ріллі.
Ми, як сліпці, та понад краєм
Тягнему за собою в яр
Думки, які ми не читаєм,
Які нам править паламар.
А ми, не бачимо, сліпі.
Нам очі,… попіл затуля.
Та в термін, знову на три дні,
Ми оберем «поводиря».
Він потягнЕ усіх… « до волі»,
А може тягне у ярмо?
Не бачу, за золою, долі
Не бачу Сонця у вікно.
Чужа країна? Ні, моя.
Я тут живу, я тут кохаю.
Прийме в обіми, в строк, земля,
Бо в мене іншої немає.
ID:
652513
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 18.03.2016 14:15:15
© дата внесення змiн: 18.03.2016 14:15:15
автор: Dema
Вкажіть причину вашої скарги
|
