Кохання
Зорі луки посріблили,
Ніч купається в красі,
Двоє трави толочили
По коліна у росі.
Пірнув місяць за хмарину
Та й випурхує за мить…
Пригорнув юнак дівчину
І не в силах відпустить.
Щось хвилює невідоме,
Настає чарівна мить
І пульсує кров без втоми,
Покохатися велить…
Пробудили ранок співи,
Розчинилась ніч палка,
Місяць котиться за ниви,
Сонце сходить з-за горбка.
Засвітила радість очі,
Поцілунки на устах…
Соловей в гаю пророчить:
Їм стоять на рушниках.
У кохання нема краю,
Завше являться дива.
Його той хоч раз пізнає,
У кого душа жива…
12 лютого 2016 року
