|
Я серед про́стору, невидимого оку,
Чекаю душу рідну, що моя..
Не поспішаю більше, сяду збоку,
На сходах з часу, ціль моя - сім'я.
І день міняється думками з ніччю,
Їй серенади шле, відгадує загадки,
Я хочу поділитись дорогою річчю-
Любов'ю, близкістю і ніжністю про згадки.
Приляжу, відчува солодкий спокій,
Хай вітер теплий заколише тихо,
Я дочекаюсь, знаю, почуття глибокі,
Лиш збережу, життя зустріне сміхом.
Люблю життя..тут стільки ще всього́,
Я тільки починаю йти до сонця,
І знаю, що не пропущу́ свого́..
Єдиного, мені є в поміч - серце.
Нехай мелодія світанку приведе,
Тебе до ме́не..я спіймаю зорі,
Що перед ним, довірюсь..хай веде,
Я дочекаюсь, знаю, вже надво́рі.
ID:
599645
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 14.08.2015 13:45:04
© дата внесення змiн: 14.08.2015 13:45:04
автор: Валентина Капшук
Вкажіть причину вашої скарги
|
