Несподівано осінь
Жовтим листям прийшла.
Потемнішала просинь
Біля мого вікна.
І в саду стало журно, –
Тут вмирала любов.
Де ти, радість амурна?
Пам’ять крається знов.
Прощавай сад розлуки
І невинність твоя.
Збігли стомлені роки,
Та біль в серці жива.
