Ми сіймо наше поле із добрих слів і літер,
Щоб виросло колосся, здорове, золоте.
Тоді його ніколи не зможе вирвать вітер,
І нам нащадки наші подякують за те.
Ми сіймо наше поле, нам треба поспішати ,
Ми сіймо наше поле, щоб все було в цвітінні.
Щоби казки й билини оділи пишні шати,
Щоби його ніколи не заглушили тіні.
Засіймо наше поле, хоч праця й не легка,
І буряну чужого розбиймо чорні груди.
Засіймо наше поле до крапки, до рядка,
А там уже що виросте то й буде.
Засіймо наше поле, словами золотими,
Засіймо наше поле, ще позволяє час.
І те чим ми засієм, на полі тім ростиме,
Так тільки праця наша залишиться по нас.
