Цей день так схожий на вчорашній.
Буденність зашморг затягла.
Блукаю я в тумані сірім,
Шукаю вихід з небуття.
Я мрії всі свої збирала,
Ховала потай від людей.
В душі ключами зачиняла,
Щоб не втоптали в грязь ідей.
Майбутнє бачила в люстерці,
Сміялась, вірила й жила,
Найпотаємніше у серці
Тихенько потай берегла.
Та в душу пустка поселилась,
А в серце той страшенний біль.
Я в цьому світі загубилась
Серед суєт, ночей і днів.
Я ставила собі питання
В думках, у спогадах, у снах.
Недожила, недостраждала,
Недокохала... Все не так.
А з неба снігом білим
Минуле виром затягло.
Себе знайшла у безнадії -
І мрії вітром понесло.
А там, в снігу, щось заблищало.
Аж серце стиснуло мені.
І я нарешті відшукала
Від мрій загублені ключі.
Я їх візьму і подихом зігрію,
Сльозою змию з них сміття.
На чистім аркуші паперу
Впишу рядки свого життя.
Чуттєво,гарно! 
