Проходить повз,
І миттю промина…
І не помітиш зовсім:
У волоссі сивина.
В маренні очей
І сльози, і печаль
Недоспаних ночей
І несолодкий чай.
Тоді жилось непросто:
Бо на вустах ще й досі
Присмак дев’яностих,
Відлуння стоголосе.
Життя проходить повз,
Мов пальцями вода…
І думаєш: «Невдовзі…»,
«Невдовзі» вже нема.
