Така краса, дивлюсь й ненадивлюся ,
Тебе я п`ю, немов п`янке вино,
Від чар оцих, упилася, хилюся,
Не розділю, ми з`єднані в одно!
Уже не кров в моїх старечих жилах,
А соки , що ізмалку пила я,
Земле моя, я тут жила, ходила,
Любов в душі , із року в рік, цвіла!
І хай кричать, осміюють свячене,
Не знищать те, що Господом дано,
Краси такої ,як у тебе , Нене,
Ні в якім краї досі не було!
Я скрізь була, краї переходила,
Та нитку перерізать не змогла,
З роками, все коротшала, маліла,
До тебе ,моя земелько, тягла!
І я засну ,ось тут під синім небом,
Під подихом розгуляних вітрів,
Під шепіт колискової. Сонетом
Прилине з потойбіччя мамин спів.
ID:
531241
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.10.2014 15:40:24
© дата внесення змiн: 20.10.2014 15:40:24
автор: горлиця
Вкажіть причину вашої скарги
|
