Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: гостя: Та Біль - в мені… - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Богданочка, 24.10.2014 - 18:21
Дуже гарно... І українською, і російською... почуття передаються однаково... ![]() ![]() ![]() Сабріна, 20.10.2014 - 02:09
другий варіант безумовно гарний, але перший - це щось неймовірне. мені здається, варто залишити обидва, але право за вами. ![]() ![]() ![]() гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую ВАм,Сабріночко... ![]() ![]() ![]() Сабріна, 19.10.2014 - 15:52
біль ми носимо в собі, а від себе не втечеш, тому треба навчитись з цим жити, інші варіанти не розглядаються, поки)) ![]() ![]() ![]() гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
класно!...без варіантів!...Дякую,Сабріночко...це саме те,в чому я хотіла впевнитись ![]() ![]() ![]() ![]() Ірина Лівобережна, 19.10.2014 - 15:08
Прочитала... Звичайні наші роздуми про життя... і про вічність... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зараз полетимо...тільки кілки позбираємо...і плечі поремонтуємо ![]() ![]() ![]() ![]() Натаsha, 19.10.2014 - 13:17
Не просто за плече торкнув...позичив крила,Ти падаєш...не знаєш, що є у тебе сила... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли падаєш...то вже нічого не знаєш! ![]() ![]() ![]() Наталя Боднарук, 19.10.2014 - 07:47
Не було б горя, не було б щастя.Кожна людмна мусить пережити якісь випробування. ![]() ![]() ![]() Олекса Удайко, 19.10.2014 - 07:10
Поганий настрій обуяв -І вже у ямі... Довкруж поглянути... на яв! Вона отямить! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о...дякую ВАМ,Олексо...яв-отямить...це саме та субстанція...що отямить... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Бариловська, 19.10.2014 - 00:22
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Я думала... А ніч мене кляла... За те, що її вії застудила. Я падала у вірності слова, І у міжряддях світ на мить спинила. Знечулена, кілків паралічем, Душа благала Ангела про руку. Щось хруснуло і згорбленим плечем Я танула у відчаю розпуку... Вибачте одразу за таке навіяне... ![]() ![]() Лина Лу, 18.10.2014 - 23:53
Ты думала...что хуже и не быть...Ты думала,а ангел за плечами, Тебя утешил сладкими речами, И падаешь лишь,чтобы воспарить... ![]() ![]() ![]() гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і це-теж!...щоб воспарить...треба спершу впасти ![]() ![]() ![]() Артура Преварская, 18.10.2014 - 23:45
грустно, но всё же с проблеском надежды ![]() ![]() ![]() гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
надежда...это там- вначале стиха?...которая в конце теряется?...Спасибо ВАМ огромное! ![]() ![]() |
|
![]() |