Уламки скла спотворені думками
Сичить отрутою цілюще джерело
Усе пусте що за і поміж нами
І навіть ми лише звичайне тло
Ми жертви чи...чи може ми герої
Того кохання що підняло нас з тобою
Того кохання що в нас хвилею пройшло
Пройшло вогнем спалило і пішло
Крізь запах попелу безжалісне і хитре
Щоб нас розкидати і знову запалити
