Піші заклиначі дощу,
Опісля якого кроку зневіри
Я вас прошу,
Про те, щоб дощ
Умістивсь у моїй домівці
й затопив усі коридори,
усі стіни, усі рентгенівські знимки
мого дитинства
Піші поїдачі душ,
після якого кроку
(опісля
сотні смертей) я прошу
про те, щоб душа моя зникла
у просторах ваших генераторів
звичайних чи незвичайних метафізичних
чисел
Піші розбирачі спогадів,
опісля якого кроку
я проситиму вас про зникнення
геть усіх спогадів,
як людина, котрій знавісніла
власна свідомість
не вбачатиму ритм чи ритм стогону,
не проситиму свідків свідчити донору,
не носитиму череп поверх буття,
не проситиму бога, бо він заблукав
лежишу у диванній сітківці, то й лежи
лічиш мертвих мух, то й лічи,
kлятий sучий vиродок.
