Пітьма пронизує у серці до клітин,
А холод обпікаючи до себе пригорне
Та прошепоче тихо голосом твердим:
Усе мине, кохана, все мине...
Він бачити мене не захотів,
Та пам'ять слів його пекучих не верне.
Хтось інший мені часто шепотів:
Усе мине, кохана, все мине...
І я до скону сходу боячись,
У заході побачу відображення себе.
Скажу собі, секунди не злічив:
Усе мине, кохана, все мине...
