Чому я червонію коли тебе побачу?
І обминаю двір де ти живеш.
Чому у снах для тебе я косу розплітаю,
Біжу тобі на зустріч-ти не йдеш.
Чому не хочу жити коли тебе не бачу?
Чому мені так сумно ти дивишся у слід?
З-за хмари навіть сонце не хоче визирати.
А як скажи без сонця вік прожить?
Чому ти не приходиш,я так тебе чекаю.
Спускається на землю вечір,ніч.
Виходжу я із хати-тебе я виглядаю,
Даремно,ти до мене не спішиш.
Чому коли зустріну тебе я на стежині
Ти усмішкою ніжно обіймеш.
Чому я вириваюсь із усмішки твоєї,
А ти не зупиняєш,за мною не ідеш?
Чому не видно неба,чому не видно сонця?
Лиш пелена туману над селом.
Тому,що не кохаєш,забув нашу стежину,
Дорогою до іншої пішов.
Не будеш ти щасливий,не буду я щаслива.
Ніхто із нас кохання не зберіг.
Чому ми розійшлися з тобою на стежині?
Чому кохання зірка не впала нам до ніг?
Чому я червонію коли тебе побачу?
Ти опускаєш очі,зустрівши погляд мій.
Обидва розумієм,що вже життя прожите
І що кохання наше втікло за обрій мрій.
Чому не хочеш жити коли мене не бачиш?
Чому виходиш з хати і серце так болить?
Чому не можеш спати?І дивишся на зорі?
Обидві наші хати стоять неподалік.
