Тривог, чекань і хвилювань,
Їх незліченно промайнуло.
Рубці ледь серце затягнуло -
І знов невдача, Боже хрань...
Та де нам бравурна байдужість!
Не вмієш нею скористати,
Не допускайте освистати,
Чиюсь, там, думку - раптом мудрість?
Досадна сама думка навіть,
Про світовеє панування.
Ця думка згубна, бо остання,
Одтоді розум позоставить.
Не відаємо справжню суть,
тому і віра у прекрасне.
Надія і Любов не згасне,
Ми повні нею мусим буть...
9.02.02р.
