Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Едельвейс137: ТУЖАВІЮТЬ ДУМКИ В НОЧАХ ОСІННІХ - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ валькірія, 25.09.2013 - 22:22
Я вже іду,Здіймаючи угору Незримі крила, прагнучі увись, Підношу погляд в небо неозоре, Де янгол білий крилами огорне Мене колись. І ти будуй Свій Храм душі та світла, Вимощуй шлях до правди і добра. Допоки тут – хай в серці твому квітне Любов ясна, що стане ліком світу, Виточуй рай! Жени біду, Залиш усі тривоги, Хай тінь образ розчинить сяйво зір. Бурхливий плин чекає за порогом, Ти ж не впускай у душу лиш одного – Гірких зневір. Дощі пройдуть, Душі зміцніють крила - Для нових злетів, звершень і звитяг. Усі образи світу ми простили, Хай ніжно нас несе на своїх хвилях Ріка життя! валькірія, 25.09.2013 - 20:48
Росла билинка посеред шляху,Мала й привітна, Вдивлялась в небо, де вільна птаха Боролась з вітром, Стеблом тулилась до землі В дощі та гради, Але й мурахам в спеку тінь Давала радо. Вона маленька, ну то й що? Все ж прагне лету! Ось подорожній сумно йшов, (Він був поетом), Поглянув з подивом, як ця До неба пнеться, Подумав: "Гідність - до лиця Усім, здається...". Немов й не трапилось ніщо, Та слід лишила На серці тих, хто повз ішов, Схиливши крила. Яка мораль? Самі знаходьте Поміж рядками, Якщо навчатись є охота - Навчить і камінь! Якщо плекати свою бездарність І не учитись - То ризик є прожити марно... З нас кожен Вчитель. Та неодмінно ще Учнем варто Себе відчути, Аби набути для духу гарту Й сягнути Суті! Едельвейс137 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я була права...Ви душу відкриваєте мені, і світло ваше зігріває серце. неначе сонця усміх навесні, неначе живодайних сил джерельце. піду за вашим покликом і я, туди, де Сонце у висотах сяє. де нас чекає зоряна сім"я, де наш Творець нас радо привітає. На сходинку сьогодні стала вище я, почувши Голос ваш, відразу розпізнала. іду за вами, вчителько моя, дорогу Господа рука нам показала. валькірія, 25.09.2013 - 12:57
Знову морок ліг на плечі,Ніч – то час душі розп`ять, Час для свіжих самозречень, Недописаних міжрядь, Недомовлених освідчень, Пошматованих сердець, Як вужем у душу відчай Заповза в глухий кінець, Час розвіяних ілюзій І нав`язливих примар, Коли друзі – вже не друзі, Обезкрилений Ікар, Час на пошук вічних істин І божественних начал, Коли думам надто тісно, Слізно скапує свіча, Коли янголи іскристі Обіймають крильми нас, І поет, немов провісник, Проника крізь простір-час... Едельвейс137 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шановна Валькіріє! особливий духовний стан навіюють рядки вашого вірша. Впізнаю мову, поетичний стиль Високого Учителя.Іще, іще раз переконуюся у вірності моїх бачень... Моя дорога слід-у-слід за вами. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||