Тужавіють думки в ночах осінніх
під крапель дощових нестримний різнобій;
У довгих ночах темінню всесильних,
Де причаївся сон, неначе Звіробій.
Тужавіють думки – тягар на серце хворе,
А десь у ночах світлий день дзвенить.
Розквітлий небокрай, як море надпрозоре
Видовжується в нескінченну будучності нить.
Зарадити думкам, ачей у сон пірнути,
Щоб через ніч згубити цей тягар?
Хмариною себе хоча б на мить відчути,
як у політ закоханий Ікар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450814
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2013
автор: Едельвейс137