Ми на коліна ставили Любов, Себе вважали всесвіту царями. Аж поки із отих дурних голов Думки останні наші утікали. Вкладали зміст, писали довгий текст, Але ніщо вже не допомагало. Тому, на жаль, скінчився час увесь. А як колись його було замало...
ID: 450115 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 19.09.2013 21:55:36 © дата внесення змiн: 19.09.2013 21:55:36 автор: Богдана Лапченко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie