Вишне, вишне, ти мерзнеш, напевне,
На родючих гілках - мозолі,
А сувора зима задаремне
Випиває всі соки твої.
А мороз дошкуля, шаленіє,
І тремтять гілочки крижані,
А навкруг тільки іній сивіє,
І сніжинки летять льодяні.
Але ж ти молода, тобі сниться
Вже п`янкої весни первоцвіт,
І бджолиних сімей медівниця,
І вишнево-привабливий цвіт.
Подаруєш ти в сонячнім літі
На розбудженім сонцем гіллі
І м`якенькі, й такі соковиті
Ягідки червоненькі малі.
Хай же їх споживають, смакують
І посадять на рідній землі,
А на згадку тобі подарують
Кращі саджанці сестри твої.
