Почався зими казковий політ,
А вітер ще доносить запах м’яти.
Дітей своїх чекає край воріт
Голубка біла – посивіла мати.
В очах застигли сльози, в серці – біль,
А мати на снігах шука стежину,
Яка крізь долі буйну заметіль
Простелиться дочці її чи сину.
…А нас у даль розносять поїзди,
Вистукуючи колісьми тужливі гами.
І хочеться спитати у зими:
«Коли я знов побачу свою маму?»
