Піч наша, майже, холодна,
З нічого дров не прийма.
Бідність кружляє голодна,
В вікна мороз зазира.
З братом ми в школу ходили,
Десять, дванадцять було,
Книжку і зошит носили -
Книжка одна на село.
Здалечі кликала школа,
Блимав ліхтарик, стрибав.
Темінь стояла довкола,
Сон у дорозі прогнав.
Думав на кожному кроці -
Стану геологом я,
Жадібно пив на уроці
Кожної краплі знання.
Іншу здобув спеціальність,
Дарить сюрпризи життя,
Згадую в згорблену старість
Те, що нема вороття.
От, якби зараз родитись,
Роки б малі ожили,
Мав би я змогу учитись,
Втілитись мрії могли.
Добре, що діти й онуки
Нині не знають того:
Тої страшної розлухи,
Бідності й горя того.
