Ми будемо розкидані по світу…
і кожен перетне меридіан,
коли у нас зима, у тебе буде літо,
коли ти в радості, я сам на сам
з своєю вірно, тихою печаллю,
питиму глінтвейн, слухатиму блюз…
у тебе вид з вікна напрочуд буде гарним,
а в мене лиш тоді, коли нап’юсь…
Ми будемо далеко, але поряд,
й так важко зрозуміти що уже
мої світи великі й де не де просторі,
стануть не досяжними для тебе… й щем
у грудях так стискає міцно коло…
ми будемо розкидані по світу…
Мені так важко лише від одного слова,
байдуже, чи зима в вікні чи літо…
