Віддай мені в собі свого півсвіту,
Чи з мого серця забери себе.
І не лишай у нім надій привіту,
Щоб я ніколи не зустрів тебе.
Забудь ти усі чисті сподівання,
На наше щастя купане в росі.
І обірви в душі моїй страждання,
Зітри себе в розплетеній косі.
Впади на землю зіркою новою,
На мить лиш її світлом промайни.
Дай ще хоч раз натішитись тобою,
Відчути квіт минулої весни.
