***
Коли ти всміхаєшся... Тільки устами,
А очі ховаєш за вії -
Тримаюсь за дійсність безсило руками.
І тану, і тихну, і млію...
Немов надвечір’я у зорянім танці,
Стрибає у грудях моління.
Надії –цнотливо-палкі пуританці,
Схиляють під ноги склепіння.
Коли ти всміхаєшся... Кутиком, скраю -
Ловлю кожен порух душею!
Мені усміх твій, наче доторк до Раю,
Мов сонячний день над межею...
(24.03.12)
Кількість відгуків і число обраного - самі за себе говорять, проте ще й Мольфарові хочеться долучитися до тих справедливих похвал, бо вірш справді вартісний. Лесечко, попали Ви тут у яблучко, так все якось трепетно прозвучало, що розчулило Мольфара. Молодчина.
Ех, Лесюню, випередили мене.
Сьогодні подібні думки нанизувалися в рядочки, а тепер вже й не знаю - певно, не стану писати той вірш.
Доречі, навдивовижу симпатичний теплий вірш!
Ну,хіба тут не усміхнешся,читаючи такого ніжного,щирого і прекрасного вірша?Неймовірно! 
