Скрип, скрип, скрип…
Небесні маестро з розуму зводять.
Доводять до сказу
Смичками морозу струни дротів
Скрипалі.
Бринь, бринь,бринь…
Зриваються стріли бурульок
З гілОк яблуневих садів -
Полюють
Амури.
Не мерзнуть їм руки
Смикати нерв тятиві?
Киплять під ногами у неба
Світанки земні.
Туляться щічка до щічки
Намистини калини
Червоні.
Б’ється серце у кожній краплині
Пурпурового спалаху
Літа
Під тонкою сукенкою плоду.
Вмить звільняться,
Стечуть ароматним клейким
Рубіновим відблиском
соку.
Лишень торкнуть за душу улесливі
Грудня слова.
Знов піддасться стривожене серце
Наполегливим пальцям й вустам
Бездоганного легеня в білім жупані…
…і проступить сміливо кохання з грудей…
Знов полюють Амури.
Хтиво входять їх стріли у винні міхи,
У чеканням наповнені кубки,
В наповнені медом барильця,
Щоб хмеліло мене
Не спростоване часом кохання!!!
30.01.2012р.
саме так вихор, який п"янить, або хмелить... 
Приємно що завітали! 
Дуже приємно, дяка! 
