Як зів*явлий листок
Вона впала на землю,
І останній ковток,
Покидав її неміч.
Ті від неї пішов,
Не сказавши ні слова,
Лиш до неї дійшов
тихий шепіт перона.
Ти на потяг сідав,
Що у вічність відходить,
І надії не дав,
Що до неї надходить.
Лише тиша булла,
Її вірна подруга,
Замінила вона
Їй найкращого друга.
