Я б тишу виткала мережаною тінню,
Що світлом місяця паде на край стола,
Та й кинула між нас, немов між гіллям
Знаходить спокій втомлена імла.
Я б малювала ніч в палітрі синій,
І сяйво зір, і неба купол чорний,
Та й кинула між нас, мов білий іній -
В очах красивий, а серцям холодний.
Я б вивчила напам'ять пісні звуки,
Тим звукам відкриваються дороги,
Щоб їх тобі віддати всіх у руки
Або як ні, - то простелить під ноги.
Гарно, козо, дуже навіть
Маленька пропозиця: може, останню стрічку на писати: "Або як ні, - то кинути під ноги", а??
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж так думала, але тоді воно звучить трохи грубо, а я хочу ніжно. До того ж, з "кинути" не зовсім буде змістовна відповідність з попередніми стовпчиками, скоріше на тавтологію здаватиметься
Дякую