У дизельних тамбурах не чути думок
І сонце ранкове так різко б’є в очі
Впадеш у провалля – цей дим з цигарок,
Лишився в порожніх кишенях ще з ночі
Втрачати контроль та кричати в душі
Пісні, що вкарбовані намертво в пам'ять
І десь розлучатись в світах на межі
Та слайди із неба чіткіші не стануть
Терпкий на відчуття, живеш ти в мені
І вісім символів червоним шаленіють,
Кривавість їх знайде мене й на дні
Мої самотності з тобою кам’яніють
Ефемерна тиша заглушує ноти,
Втікаючи щоками, сльози вже як вода
Пекуча самотність – не певна я хто ти,
Розшаровуєш мене, тепер я – слюда.
Але трохи ритм збитий) І це теж додає певного шарму!
neverknowsbest відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну так, в менее воно все таке якесь...
не до складу, не до ладу...
але practice makes it perfect)))
хочеться вірити, що щось буде в мене виходити краще)