Спіши мені сказати, що я тобі потрібна.
Спіши мені сказати, що будем разом ми.
Ти знаєш, ця розмова – вона буде подібна
На теплий погляд літа і на красу зими.
А може… Ні не треба! Не говори нічого…
Тебе я зрозумію, ти тільки подивись
І запроси назавжди мене до серця свого,
А може, краще просто мені ти посміхнись.
Спіши мені віддати усе тепло і ласку.
Спіши подарувати всі квіти на Землі.
Ти знаєш, у ту мить повірю я у казку,
У те, що ти мій принц на білому коні.
А може… Ні не треба нічого дарувати,
Бо найдорожче ти мені подарував,
Зумів таку як є мене ти покохати
І я не знаю як у себе закохав.
Спіши мені сказати, що ти мене не кинеш.
Спіши мені сказати, що я лишень твоя.
І що зі мною, любий, у щастя ти поринеш,
Бо ми з тобою ціле, як небо і земля.
А може… Ні не треба нічого говорити
Бо твої карі очі сказали вже мені,
Що вже ніхто й ніколи не буде так любити ,
Що так ще не любили ніколи на Землі.
05.07.2005р.
