Поклади свою долю
В мої широкі долоні,
Там, де лінія серця
Навхрест з шрамом життя.
Й нехай сльози солоні,
В твоїх очах, на самому денці,
Ти не жалій ні про що:
Назад нема вороття...
Скільки пройдено стежок,
В пошуках дивного щастя,
Та під ногами
Були лиш одні камінці,
Геть поранила ноги,
Зовсім зранила душу,
Лікувати... Чи вдасться?
Та я вірити мушу,
Бо печалям, як й щастям
Наступають кінці...
Поклади свою долю
В мої широкі долоні,
Я понесу її легко
По життєвим стежкам,
На небесному лоні ,
По тернистому полю,
І не боляче буде
Твоїм ніжним ногам...
