|
Посварились баба з дідом,
Подавився нині хлібом,
Та й кричить,- Ти зуби маєш,
По пів кусеня ковтаєш.
Хіба важко, подрібнити
Болять десна, як дожити?
А той голос, наче в кицьки,
Кошенятко просить цицьки.
Стара злиться, як пантера,
Знов незгода, от холера,
- Маєш руки, не барися,
Будеш їсти, помолися,
Сам же пан, кажеш господар,
І не було б з того горя!
Жадно їсть малі шматочки,
І не витріщив два очки,
В них вогонь і недовіра,
- Як дістав, мене допіру.
Ти годи! Тоді й я буду,
То ж казала треба будку,
Для собаки починити,
Я втомилася просити,
Мабуть досить! Хай даш на даш!
Такий буде, закон у нас.
Встав з-за столу, немов дзиґа,
Круть та верть, ногами дрига,
Його вуха, ледь червоні,
Тихий шепіт, у поклоні,
- Добре- добре, -повернувся,
Куди йшов певно забувся.
Бабця чує, храп з кімнати,
Склала руки, що сказати,
Деж подівся, той - даш на даш?
Блиск надій, у очах погас,
Це ж не ті роки - в суцвітті,
Як кохались поміж квітів…
Мать піду, знов до собаки,
Треба ж якось доживати,
Гріх за молодість збувати.
11.01.26 р.
ID:
1056264
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.01.2026 17:18:46
© дата внесення змiн: 29.01.2026 17:23:54
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
