Лесик Панасюк
Из цикла «Здесь прогремело время»
Июнь
В нашей квартире слышно как гудит лифт
как громыхает поезд
нам кажется что это так движется время
что слышим как работает его вечный двигатель
Где-то позади скрипят качели
с которых я падаю ещё в детстве
вот они раскачиваются уже надо мной
а я лежу на земле взрослый
но словно упавший с качелей только что
вот качели раскачиваются спереди
уже пустые
Мы слышим как движется время
как работает его вечный двигатель
нам кажется что это лифт гудит за стеной
что это громыхает поезд за окном
что качели раскачиваются где-то спереди
что из-за дверей доносятся голоса из будущего
Обнимаю тебя
время не останавливается
старею
покрываюсь морщинами
ты уже не узнаёшь меня
Лежу на полу
здесь прогремело время
твоё лицо не меняется
руки до сих пор молодые
Я спас тебя
или ты меня
(Перевод с украинского)
ЧЕРВЕНЬ
У нашій квартирі чути як гуде ліфт
гуркотить потяг
нам здається що це так суне час
що чуємо як працює його вічний двигун
Десь позаду скрипить гойдалка
з якої падаю ще дитиною
і хитається вже тут
тепер лежу на землі дорослим
але наче злетів із гойдалки щойно
гойдалка хитається десь попереду
порожня
Ми чуємо як суне час
як працює його вічний двигун
нам здається що це гуде ліфт за стіною
що це гуркотить потяг за вікном
що гойдалка хитається десь попереду
що з-за дверей долинають голоси з майбутнього
Обіймаю тебе
час не зупиняється
старію
вкриваюся зморшками
ти вже не впізнаєш мене
Лежу на підлозі
тут прогримів час
твоє обличчя не змінюється
руки досі молоді
Я врятував тебе
чи ти мене
