Парує на морозі теплий подих,
Лютує січень в нашій стороні.
Показує Зима природну вроду,
Сліпить фата біленька в вишині.
Поети цій порі співають оди,
Та все ж тепла чекають навесні.
Цій сніжній королеві буде кода,
Пророчить думка хвацька у мені.
Для неї напишу фінал лукавий –
Розтане сніжний килим на зорі.
Щоб промені-гінці прийшли яскраві.
Нехай зникають смутку тягарі,
І Сонце посміхнеться у заграві,
В квітучій і замріяній порі.
24.01.2026
Фото автора
Сонет написано під час відключення ел.енергії.
