Заблукаю у темряві дивних думок,
Засиджуся з бессоням до самого ранку.
За вікном заметіллю принесло сніжок ‐-
Не розтане цей срібний пейзаж на світанку.
Кришталеві дерева, паркани, кущі.
І прозоре повітря, пронизане світлом.
Час завмер, наче ринув в зимові дощі
І закляк знерухомлений холодом, вітром...
Все замерзло навкруг і душа не болить,
Тиша ночі так схожа на анастезію.
Та відтанути хочеться трошки, на мить
І згадати весну,
і кохання,
і мрію...
14.01.26
Я в захваті від вірша 
