Душа шукала рідний дім:
Жила в котрому – душно в нім.
Душа шукала рідне серце:
Глядіти б в очі, наче у люстерце.
Мріяла душа, ішла, шукала,
Та доля стежки порозплітала.
Що нові двері – все чужі.
І часто в спину від людей ножі.
Від болю падала. Кульгала,
Але підводилась, вставала
І далі йшла у новий дім,
А потім зупинилась перед ним:
Той голос рідний, що зове,
У ній самій, в душі живе ...
І одиноко по-між хат стоїть.
І не заходить, шепотить:
"Якщо не взмозі, не дійти,
То можна у душі любов нести."