СтО тисяч зболених «Я»
крЕмсають день в мені.
Хто я?
Чи маю ім’я
в цій осоружній війні?
Завтра сплітаю гачком
мрійно-дитинних снів.
Стали вони ковтком
віри…
Густим, як гнів,
що обезкровить знов
тишу поміж сирен…
Хто я?
Трьохсотий мов,
чи кровотеча з вен,
що розірвав снаряд,
знищив наляканий дрон…
Переболить?
Навряд…
Знидіє в сумі Харон,
бо не діжде ніяк
душі Героїв, тих,
хто знає волі смак,
смерть пережити встиг,
став між епох в борні
тлом синьо-жовтих знамен.
Я – Україна!
Мені
краще дісталось з імен.
Зі збірки "МИ_ТІ"
