|
Господи, дай мені сил, щоб почути себе,
слухати й чути щодня, що кричить мені серце!
Дай мені сил і мільйонам таких же сердець –
Віру в собі віднайти, в шумі й мареві сенсів.
Не скам'яніти від страху лихої нужди.
Врешті протерти замилені очі і вуха.
"Дій же, – кажу собі, – йди і не бійся, не жди!"
Боже, навчи мене бачити інших і слухать.
Боже, навчи мене радість у серці нести!
Боже, не дай у моменти безсилля втонути
там, де підірвано навіть найменші мости,
у чорториях невігластва, злості та смути!
Знаю, ти поруч, ти ближче, ніж я уявляв.
Бігти не треба кудись, щоб тебе відшукати!
Ти у мені через серце говориш, ти – Яв,
в буйній палітрі Природи, живий і строкатий!
Серцю, в зневірі й невір'ї не спи, мов манкурт!
Світ збожеволів у шалі сліпої гонитви,
сам по спіралі загнавсь у безвихідний кут...
Лийся, ярій же, гучи, моя юна молитво!
Вір в мене, Господи!
Батьку, я – вірний твій син!
Навіть тоді, коли світ весь у мене не вірить,
світлом осяй, наче сонце – доранішню синь.
Ти ж бо – Любов без умов, безкорислива й щира!
© Сашко Обрій.
20.02.2024
ID:
1051888
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.11.2025 20:20:50
© дата внесення змiн: 21.11.2025 20:21:11
автор: Олександр Обрій
Вкажіть причину вашої скарги
|
