Коли ви наїстеся, вовкулаки?...
Коли вам вже набридне смерті спів?...
Коли не будете усе живе вбивати?...
Коли на вас впаде той Божий гнів?...
Життя сьогодні - наче гра в рулетку -
Ти ставиш, що вночі "не прилетить",
Але у фатума, що підкида монетку,
Завжди буде потрібна йому мить.
Чому ж вам, вовкулаки, не сидиться?...
Чому ця лють вам мізки виїда?
А ваша сутність, що прогнила - засмердиться,
І не "відмиє" ні молитва, ні вода...
Колись, надіюсь, буде вам прозріння,
На ту біду, що вкоїли ви нам...
До скону, завдавали б щоб питання:
"Невже я, Боже, наробив це сам...?"