«Гуси летять.
Вийшов з дому купити
Тютюну та груш…»
(Накамура Кусадао)
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
На це місто з потойбічного
Квіткового раю
І бавиться яблуком –
Зеленим, як все, що зростає
І має надію бути.
Отой шпак
Хвостом (довгим як Вічність) вказував
На початок
(Не всього звісно, тільки дечого),
А дзьобом лічив трамваї
(Бо трамвай не подія,
Навіть якщо він гуркоче колесами,
А лише причина
Думок чотирьох жінок,
Що вдягнені в сіре).
І тільки смугастий кіт
Подумав, що то не шпак, а годинник,
Який вказує кількість хвилин
До Великого Одкровення.
Шкода, що той кіт не знає абетки,
Жодного знаку клинопису,
Жодного ієрогліфа,
Кострубатого, наче сліди фламінго,
Інакше він прочитав би
На сторінках-цеглинках глиняних книг,
На бамбукових дощечках
Казку про патріарха Ноя*,
Що майстрував корабель без вітрил,
Без керма і компаса:
Бо всі пливуть навмання,
Байдуже, то Судний День
Чи Скорботна П’ятниця,
Чи просто четвер,
Коли падав дощ**.
Примітки:
Тут мова йде про мед, зібраний з гіркокаштану кінського (Aesculus hippocastanum L.). Хто не коштував такого меду думає, що життя це стежина з одної квіткової галявини до іншої. Є ще мед з каштану їстівного (Castanea sativa Mill., 1768) – то зовсім інша річ, що навіває духмяні сни.
* - плавання Ноя, то була насправді містерія, а зовсім не порятунок потопаючих зайців. Зайців-потопельників рятував дід Мазай, хоча він теж був Ноєм.
** - дощ може падати будь-якого дня – не тільки в четвер. Добре, що в країні Шумер дощі падали вряди-годи, інакше б їхні глиняні таблички розмокли і ми би нічого не довідались. Між іншим, серед шотландських масонів та богемських містиків ходять вперті чутки, що всесвітній потоп почався саме в четвер.
прикро що нині величні українські каштани страждають від заброд
македонської молі що поїдом жере каштанове листя починаючи з літа
і воно стає коричневим
моє шанування за метафору каштанового меду
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я сподіваюсь, що каштани видужають від тої напасті - каштанової молі, що не так давно залетіла в нашу країну. На кожну міль знайдеться свій засіб. Дякую за цікавий відгук і розуміння!
Хто ж мед збирав з гіркокаштану кінського? Віршовані персонажі до нього не доторкнулися...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мед гіркокаштану збирали бджоли. А персонажі вірша мали до того меду безпосередній стосунок. Зокрема, жителі того міста коштували той мед і дуже його вподобали. Крім того, смугастий кіт, про якого йде мова у віші жив у пасічника, який той мед назбирав. І шпак на тут пасіку теж прилітав. Дякую за відгук!
Дякую за відгук і розуміння! 
Хто ж мед збирав з гіркокаштану кінського? Віршовані персонажі до нього не доторкнулися... 
Цікаво! 
