Розбудовую я дім
Світлих почуттів
І думок, щоб жити в нім
Так, як я б хотів
Протягом всього життя,
Що мені дано,
Бо ж колись без вороття
Промине воно.
Світлих дум і почуттів
Повен дім цей вкрай.
Звів його і, як хотів,
В нім живу і край,
Світ запрошую я весь,
Всіх постійно жить
Саме в ньому, а не десь,
Де, окрім тужить,
Не робили б зовсім нич*.
В цьому ж домі жить
Будуть, начебто панич,
Неповторну мить
Кожну їхнього життя –
Вдосталь усього
Матимуть і майбуття
Дасть їм теж його.
Світлих дум і почуттів
Дім. В його красі
Всій, як кожен і хотів,
Вже живуть усі
Й житимуть, допоки в них
Стукіт серця чуть,
А людей уже сумних
Більш не буде. Буть
Так і має. В цьому й суть
Нашого життя,
Що лиш світлі нам несуть
Думи й почуття.
*Нич – діал. Нічого
Євген Ковальчук, 12. 10. 2021
