Знов ніжних слів тремтливий ряд,
Що, мов світанок, душу гріє,
І в серці розцвітає сад,
Де кожен подих — мить надії.
Твій голос — хвиля теплих днів,
Що кличе в далеч незбагненну,
Де спалах наших дивних снів
Згорає в пристрасті шалено.
Долонею прикрию твої очі
І світ навколо в тінь зникає,
Лиш ти і я, і наші ночі,
Що серце в полум’ї тримає.
І хай з’єднає нас життя,
Як час колись з’єднав ті зорі,
Щоб наша пристрасть й почуття
Палали вічно — в сні й на волі.
