|
Грім серед ночі грізно гуркоче, місто накрила пітьма…
Вулиця в рамі, під ліхтарями пусто, нікого нема.
Вітер ганяє брижі в калюжах мокрих заплаканих площ,
Де ти, коханий? Серденько тужить…
І падає, падає, падає, падає дощ…
Хай незборима відстань між нами, та не здолає пітьма…
Танго кохання, наче востаннє, доля танцює сама.
Світло усюди, наче прелюди, у віддзеркаленні площ
Струмені творять магічні етюди…
І падає, падає, падає, падає дощ…
Арка ботсаду, ніби принада, в сяєві дивних перлин…
Дощ припускає, тіло кружляє колом невидимих рим.
В небі сріблиться місяця долька, в серці дзвенять солов’ї,
Бачу, мій любий, твою парасольку!
І падаю, падаю, падаю в руки твої.
28.07.2025
ID:
1044799
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 31.07.2025 21:17:57
© дата внесення змiн: 15.08.2025 22:36:59
автор: Ірина Лівобережна
Вкажіть причину вашої скарги
|
