Розлилося селище… Трави – зелен-килимом,
І хатки під шифером майорять ген-ген.
Тин зелений лущиться, на подвір’ї милому –
Щебетунка-ластівка на дротах антен.
Все навкруг оточено затишком, турботою.
Згарячіла, бризну я на лице води.
У липневій млявості Балки – бо спекотно їм.
Хоч недавно півень наш ранок розбудив!
Чепуряться лілії поруч із майорами,
На городі овочів випещених ряд.
Під руками вправними маминими, скорими,
Двір живе у зелені та красі троянд.
Закривають сонечко лози виноградові,
Відізвався радісно пес… і кіт – до ніг.. .
Закивали яблуньки: так приїзду раді ми!
Зустрічає трепетно батьківський поріг.
(Картина українського художника Павла Калини).
Гарний вірш. Приємно читати. 
