Стоїть отча хата в садочку
Криниця ,що напуває журавля.
Дубовий стіл у холодочку
Тут мій куточок раю - моя земля.
Тут моє село берег Дністра
Все знайоме ліс, гай, річка, діброва.
Тут мій родовід - брат і сестра,
І душу втішає солов'я мова.
На панській горі дуб крислатий,
А на ставочку верба миє коси.
На долині , тут Отча хата...
Замаєна у квітах до морозу.
Стоїть наче писанка в саду
Вікна зорять у пречистi небеса.
До неї , як до матінки йду,-
Щоб відчути у душі вогник тепла.
Ще вчора від сну півень будив,
Як годинник підіймав мене зранку.
Рижий кіт з збанку молочко пив,
Муркотів до сонечка він на ганку.
Тут пес жив, на прив'язі ходив...
Був господар на квітучім подвір'ї.
Гуси, кури рахував, любив...
i на щастя дарували йому пір'я.
2----------------------------------
Замаєна хата липовим цвітом
Зеленим листячком золотий цвіт.
Стоїть неначе сонце над світом
Слухає щебет пташки, шелест віт.
О хато, моя білесенька хато!
Золота колиско - щасливих літ.
Розпустив садочок крони крислато
Уквітчав твої вікна маєвий цвіт.
Зацвіла мальва ружа , м'ята знову
Запашила подвір'я медами.
Іду у рай саду я на розмову,-
Ловлю солодкі плоди руками.
Трави густі виросли вище колін
Розлились наче море зелене.
І Хата б'є у дзвони голосний дзвін,
Кличе всіх , прийдіть , діти до мене!.
Я йду до криниці з далеких доріг
Щоб напитись від спраги водиці.
Сяду , як дитина на рідний поріг
Залебедію неначе птиця.
Відкрию я двері у рідну хату
Відчую мамину ласку тепло.
З фотографій обійме мене тато
Подякую їм за всяке добро.
Чудова поезія! 
