Вмонтована в свідомість
Базальтова гора,
Не застуй довга вія
Холодного одра.
Зима світобудови
Вже непокоїть сон,
Як довгі бакенбарди,
Як давній думки схрон.
А вітер знову виє,
Розірваний на два,
Торкнись рукою вія
Небесного чола!
Лети як є нагода,
Скачи як кінь вперед,
Хапаючись за думку,
Що капає мов мед
