Чорні голівоньки соняхів
поміж пожухлих геть трав.
Іншими стали сьогодні ми,
Бог нас такими не знав.
Очі запалені, зморені,
став ратоборцем ратай,
дух наш козацький не скорено,
в’ється між шанцями плай –
стежка у небо звивається
і сотня по ній іде…
Ллється у землю кривавиця
ні в чому невинних людей.
24.09.24р.
