Святвечір, Вілія, уже й Водохреща...
Родилася в мами дитинка.
Ім'ям Василя: від святого, найкращим, -
Назвала синочка Васильком.
На мамину радість, на мамину втіху,
Й надію на долю та успіх.
В колгоспнім садочку зростав собі тихо
В дитинстві, у перші сім літ.
А далі - життєва стежина кривою
У чорних ішла кольорах,
І доля сирітки була нелегкою,
І твій проторо́ваний шлях…
Та тільки усе замале і коротке –
Життєва урвалась струна...
Всього в 23 повернувся ти мертвим:
Забрала триклята війна.
І тільки у сни ти приходиш, у спомин,
Проллєшся холодним дощем,
Зірвавши з грудей голосіння і стогін,
Притишиш на мить біль і щем.
Як світлий той промінь верне́шся з доро́ги
І витреш нам сльози з очей,
А далі розчинишся в темінь - й за обрій
Майнеш журавлиним ключем.
